Стереотипний образ українського заробітчанина як людини з будівельною кельмою або шваброю для миття підлоги останнім часом зазнав змін. За кордоном готові надати українцям не лише роботу, яка не потребує кваліфікації, але й працевлаштувати їх за фахом, здобутим тут, в Україні. Таким чином, заробітчани з дипломами українських вишів можуть знайти собі там роботу, яка б відповідала їхній кваліфікації.
Але при цьому їм висувають низку вимог, яким вони мають відповідати. І, на жаль, не всі люди з вищою освітою готові виконати ці умови.
Звісно, якщо ви маєте диплом українського філолога, юриста, заточеного під українське законодавство, чи культуролога, то навряд чи вам запропонують за кордоном роботу за фахом. Там потребують переважно технарів і людей, які мають прикладні спеціальності.
Лікарі, інженери, університетські викладачі, кваліфіковані хіміки чи фізики легко можуть знайти за кордоном роботу за фахом. Крім того, там охоче приймають на роботу професіоналів у галузі IT, досвідчених менеджерів з продажу та спеціалістів з автомобільного бізнесу.
Європа, охоплена демографічною кризою, вже не така перебірлива до дипломів, як це було раніше. Головне – наявність досвіду роботи зі спеціальності, що вказана в дипломі. Ще одна головна умова – знання мови країни, яка запрошує до себе спеціаліста на роботу. Крім того, багато роботодавців висувають ще й третю умову - проходження періоду стажування, за який, звісно, платитимуть, але менше, ніж обіцяє вакансія.
І якщо перша умова не становить для претендентів на вакансію жодних труднощів, то друга і третя нерідко стають каменем спотикання. Багато хто не хоче проходити стажування, розраховуючи, що їх одразу візьмуть лікувати або навчати студентів в університеті. Однак навіть дуже досвідчений фахівець має пройти період адаптації у новій країні та на новому місці роботи.
А щодо вивчення мови, то тут проблема ще гостріша, кажуть представники рекрутингових агентств. Не хочуть наші люди, навіть із дипломами, напружувати свій мозок вивченням іноземної мови. Але ж лікарям якось треба спілкуватися з пацієнтами, викладачами – донести свою думку студентам, а інженерам – роз'яснити нюанси техзавдання робітникам.
"Так, вакансій багато, але українці ліниві і не готові вивчати навіть мову, не кажучи вже про інші нюанси", - критично відгукується про співгромадян президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування Василь Воскобойник.
Втім, це стосується не всіх українців. Ті, хто всерйоз націлився працювати за кордоном не вантажником і не на збиранні полуниці, ще задовго до виїзду студіюють мови та вивчають культурні особливості країни, в якій мають намір шукати собі роботу. Звичайно, вони її знайдуть. І природно, добре зароблятимуть. І, на жаль, багато хто з них в Україну вже не повернеться.
Нагадаємо, Польща готує заробітчанам пропозиції, від яких вони не зможуть відмовитись.