Українцям будуть повертати вклади часів СРСР. Про це нагадав нещодавно міністр економіки Сергій Марченко. Міністр нагадав, що у держави є такий незакритий борг перед громадянами. Однак поки держава не має можливості віддати людям втрачені гроші.
"На даний момент уряд не готовий до таких виплат, адже у нас з'явилося багато інших зобов'язань. Але це не означає, що до цього питання не можна буде повернутися при наявності необхідних фінансів", - заявив Сергій Марченко.
Коли буду "необхідні фінанси", природно, ні Марченко, ні будь-хто інший в цій країні не знає. В останній раз до цієї теми поверталися в 2012 році, ще за часів Азарова. Тоді уряд Миколи Яновича продовжив славне починання Юлії Тимошенко з виплати народу "Юлиної тисячі".
Однак після Євромайдану і Революції гідності ніхто про вклади часів СРСР не згадував: у держави не було грошей, та й негоже було на шляху в Європу згадувати про якісь радянські заощадження.
Однак усі президенти і прем'єри розуміють, що ця тема - дуже вигідна для піару, і тепер її знову витягли з нафталіну. Мабуть, тому згадала про неї і нинішня влада, втім, відразу обумовивши, що грошей поки немає. Адже повертати доведеться чимало: за найскромнішими підрахунками сума може становити близько 117 мільярдів гривень.
Експерти називають кілька цілком реальних способів почати повернення вкладів часів СРСР
Перший спосіб - найпростіший: дозовано повертати людям по тисячі-дві, як це робили за часів прем'єрства Тимошенко.
Однак на сьогодні такий спосіб неприйнятний з кількох причин: по-перше на це у держави немає грошей. По-друге, "Юлина тисяча" віддавалася тоді, коли долар був по 8 гривень, а тепер він по 28. І заміна радянської тисячі рублів на тисячу гривень, м'яко кажучи, нерівнозначна. Та й немає звідки давати навіть по тисячі: за часів Тимошенко та Азарова гроші в казну надходили від продажу великих підприємств. А нині вже розмах приватизації не той, і стільки грошей за держвласність, що залишилася, не виручиш.
Другий спосіб запропонував економічний експерт Олександр Охріменко. Він вважає, що проблему можна вирішити, випустивши державні цінні папери, які можуть бути віддані власникам вкладів часів СРСР.
"Їх можна віддати населенню і погашати тривалий час. Відсотки будуть дуже маленькі. Хтось зможе їх продати, хтось - залишить собі. Виплачувати живі гроші можна лише в разі емісії гривні, але провести різку емісію не можна - буде криза", - радить Охрименко.
Можливий ще і третій спосіб. Вклади часів СРСР будуть віддавати реальними грошима, причому за справедливим курсом. Це можливо в тому випадку, якщо раптом Україна виявить у себе і почне розробку великих покладів нафти. Або ж, якщо раптом наша держава здійснить великий економічний прорив. Але з таким же успіхом можна чекати допомоги від інопланетян.
Тому найімовірніший другий спосіб. Правда, не виключено, що держава сподівається на те, що з кожним роком власників вкладів часів СРСР буде ставати дедалі менше, і вже через пару десятків років ніхто про них (вклади) і не згадає.
А тим часом, можна непогано заробити на українських монетах 1992 року випуску, які були викарбувані дрібними партіями. Шукайте у себе цей скарб і ніякі вклади часів СРСР вам не знадобляться.