Під час війни багато українців залишилися без роботи. Когось звільнили через неможливість виплачувати зарплату, хтось звільнився сам і поїхав за кордон, а деякі підприємства стали на простій, і їх співробітників і не звільнили, але й зарплати їм не виплачують. Як працюють норми закону щодо звільнень у воєнний час, розглянемо докладніше.
У період воєнного часу деякі положення статті 32 Кодексу про роботу в Україні не застосовуються. Наприклад, співробітнику, який хоче піти з роботи, не потрібно за два тижні попереджати про це, якщо місце роботи знаходиться в зоні ведення бойових дій і становить загрозу життю або здоров'ю.
Роботодавець, у свою чергу, може звільнити співробітника через його непрацездатність, а також у період перебування працівника у відпустці, крім відпустки по вагітності та пологах і відпустки по догляду за дитиною. При цьому звільнення має бути позначене датою першого дня після відпустки або першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності.
Якщо співробітник виїхав за кордон, то роботодавець не має права його звільнити, але може призупинити трудовий договір через невиконання трудових обов'язків.
Якщо співробітник хоче поновитися на своїй посаді, він повинен бути впевнений, що у компанії немає простою — на окремих підрозділах або за конкретними працівниками. При цьому, згідно із законодавством України, компанія може виплачувати співробітнику на простої ставку, але її розмір не повинен перевищувати двох третин тарифної ставки.
Раніше повідомлялося, що в Україні вже з нового навчального року розпочнеться масове звільнення вчителів.