Щоб вийти на пенсію та отримувати її, українці мусять мати достатній страховий стаж. У 2022 році його тривалість становить 29 років. Однак в електронному реєстрі містяться лише дані про роботу, починаючи з 2000 року. При цьому є нюанси у нарахуванні страхового стажу за минуле століття, і при бажанні його можна збільшити.
Як рахують трудові роки до 2000, і чи можна виправити ситуацію, якщо вже час на пенсію, а необхідного стажу немає, розповіли у ПФУ.
"З якого року страховий стаж, з 2000-го, коли було введено персоніфікацію? А чи буде враховано у страховий стаж період роботи з 1985 по 1999 рік?", - поцікавилася, очевидно, одна з майбутніх клієнток ПФУ.
Жінці дали відповідь, що поняття страхового стажу було введено в механізм нарахування пенсії з 1 січня 2004 року. Тоді набрав чинності закон 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який трактує поняття страхового стажу.
При цьому страховий стаж нараховується на підставі даних, що є у системі персоніфікованого обліку. Тому при реєстрації персонального кабінету на порталі ПФУ майбутнього пенсіонера можуть спочатку "налякати" дані щодо його страхового стажу. Якщо дані про попередні роки його роботи, до впровадження персоніфікованого обліку, не оцифровані та не внесені до електронного реєстру, то страховий стаж може виявитися надто малим. Тому попередні роки роботи доведеться доводити документально.
В ідеалі все має бути записано у трудовій книжці. Однак нерідко так трапляється, що з якихось причин роки роботи "прослизнули" повз трудову книжку, або, того гірше, сама книжка втрачена. Тоді доведеться підтверджувати свій страховий стаж іншими документами. Зокрема, наказами щодо прийому на роботу і старими зарплатними відомостями.
Якщо страхового стажу не вистачає, його можна докупити
Це – не про корупцію. Купівля страхового стажу, якого бракує, – цілком законна процедура. Щоправда, одразу викласти велику суму буває складно. Тому тепер в Україні підготували законопроект, який дозволить громадянам сплачувати за себе страхові внески до ПФУ щомісячно, навіть якщо вони офіційно не працюють. При цьому платити ЄСВ за непрацюючого громадянина не обов'язково має він сам. Це може робити і хтось із його родичів або друзів.