Цвинтар на мільйон поховань і крематорій на околиці Борисполя: на Київщині розгорівся скандал через незаконне будівництво

Під Києвом, поруч із міжнародним аеропортом Бориспіль, мають намір побудувати цвинтар на мільйон поховань і крематорій. Під цей велетенський об'єкт планують віддати 250 гектарів родючої землі. Цвинтар впритул приступить до людських осель. Місцеві жителі донедавна навіть не здогадувались про "будівництво століття", яке планується поряд з їхніми садибами. Жити поряд з таким об'єктом ніхто не хоче. Через це люди вийшли на протест проти цієї забудови.

Громада довколишніх сіл хоче почути, хто і на якій підставі дав дозвіл на розташування такого об'єкту поряд із  житловою забудовою та міжнародним аеропортом. Адже такому масштабному будівництву мають передувати громадські слухання, екологічна експертиза, висновки архітекторів та й зрештою висновки медиків, включаючи, очевидно й психологів. Адже будують все-таки не парк атракціонів, а місце вічного спокою, що навряд чи надихатиме живих, які повсякдень спостерігатимуть скорботні процесії  попід своїми вікнами.

Трохи історії

Попередній склад Бориспільської районної ради, за п'ять днів до завершення своєї каденції, ухвалив рішення щодо створення Комунального спеціального підприємства "Стреліція" та розробку детального плану території. Підприємство мало займатися організацією поховань та наданням супутніх послуг на площі у 15 гектарів землі.

Згодом, на початку березня 2021 року, Верховна Рада підтримала у першому читанні законопроект № 4225 щодо створення Національного військового меморіального кладовища. Відповідно до пояснювальної записки воно мало розташуватись на 30 гектарах площі десь на просторах Київській області.

Цієї ж весни комунальна "Стреліція" плавно трансформувалась у ТОВ "Меморіальний парк Стреліція", створене трьома співзасновниками. Причому статутний фонд цієї "ТОВки" був зазначений у розмірі 1 тисячі гривень. Тобто під комунальне кладовище було створене однойменне приватне товариство з таким самим видом діяльності. Водночас відбулась не лише зміна вивіски підприємства, але й бізнесові горизонти його засновників. 15-гектарне поле діяльності зникло, а натомість з'явився бізнес-проект, що має бути втіленим на 250 гектарах добірного чорнозему.

Щоправда, ніхто там не має наміру сіяти пшеницю або плекати городину. Там надаватимуть, як і планувалось, поховальні послуги. До складу меморіального комплексу має увійти цвинтар на 1 мільйон (!!!) поховань і крематорій.

Звісно, що й такі скорботні проекти мають право на втілення. Але за логікою речей, та й не лише за логікою, а й відповідно до закону, вони мали б створюватись у відлюдних місцях, де ані живі не потривожать мертвих, ані мертві живих. Однак тут, поблизу Борисполя - із цим є проблеми, особливо що стосується інтересів живих.

Кілька днів тому посеред поля, що відділяє два сусідніх села – Петропавлівське і Мартусівку, з'явилися перші будівельні вагончики. Аби не гаяти марно час, підприємливі будівельники почали обгороджувати території майбутнього будівництва. Однак, чи то прораби у них зовсім кепські, чи справді такий затвердили план об'єкту, але кілочки з номерами, що символізують кордони майбутнього цвинтаря позабивали людям прямо попід огорожами їхніх садиб, на клумбах перед будинками.

Місцеві жителі забили на сполох

Місцеві сполошилися не на жарт. А тут ще у Facebook з'явилася  публікація депутата однієї з місцевих ОТГ (Гірської громади) Олександра Карасевича. Обурений депутат, який і сам нещодавно дізнався про заплановане будівництво, в деталях розповів краянам, що за "будівля століття" розгортається під їхніми вікнами.

"Нас хочуть "ощасливити" мега-кладовищем з крематорієм під нашими вікнами. Куди будуть везти покійників з усього Києва. І все це хочуть втулити між Петропавлівським і Мартусівкою (територія Золочівської і Гірської ОТГ).

Подивіться на картинку щоб побачити: заплановане кладовище розміром більше за всю Мартусівку! Площа 250 Га! Воно лише трохи менше за всю територію аеропорту разом зі злітними смугами!

Для тих, хто не уявляє, який це треш, поясню:

Цей крематорій, і те мега-кладовище будуватимуться не для жителів Гірської чи Золочівської ОТГ. Це планується для обслуговування Києва. А там живе під 5 мільйонів людей. Яких будуть везти спалювати і ховати прямо у нас під боком. Тож нас можуть очікувати:

- постійні похоронні процесії на Центральній вулиці. Бо всіх покійників будуть везти по Бориспільській трасі через всю Гору до Мартусівки.

- значне погіршення транспортної логістики. Нам і так в часи пік проблемно проїжджати по вул. Центральна, а тоді буде значно гірше. Уявіть собі суцільні пробки на світлофорах з похоронних машин!

- Крематорій. Ті печі будуть працювати постійно, спалюючи покійників. А ми будемо все це нюхати і цим дихати.

- головними прикрасами Гірської ОТГ будуть аеропорт і КРЕМАТОРІЙ з мега-кладовищем. Оце так здобули!

- наші сільські кладовища в Горі, Мартусівці, Ревному позакривають (ну розширяти їх точно не будуть) і відправлять нас всіх ховати своїх рідних і близьких на МЕГА-кладовищі. По київських розцінках.

- про естетику, моральний стан після щоденного споглядання на той крематорій і поля хрестів я вже мовчу.

- подумайте і порахуйте, наскільки впаде ціна всієї нерухомості на всій трасі від Гори до Процева з Рогозовом? Бо хто захоче купувати тут землю чи будинки? Щоб жити на кладовищі?

Оце такі розклади", - написав депутат.

Попутно він закликав земляків чинити опір будівництву, адже після того, як об'єкти почнуть зводити або вже будуть зведені, махати кулаками буде пізно. Тоді вже жителям навколишніх сіл доведеться народжуватись, жити і вмирати поряд із цим місцем вічної скорботи. І навряд чи від такого щоденного сусідства їхнє життя буде розфарбоване у веселкові кольори.

Згодом, через кілька днів, свого колегу з місцевої ОТГ підтримав  і депутат Київської облради Володимир Горковенко, який також рішуче виступив проти такого будівництва.

"Що показово, ніхто з мешканців громади не проти цвинтара. Як сказав голова Золочівської громади Олександр Лазаренко "ми готові виділити 10 гектарів, але ж не 250". Можна буде сказати "привіт" чистим грунтовим водам", - написав Горковенко у своєму Facebook.

Втім, як з'ясувалось, місцевим громадам ніякої землі під кладовище виділяти не треба: ані 10 гектарів, ані, навіть, кількох соток. Виявляється, усі 250 гектарів, що відводяться під будівництво цвинтаря, вже давно – у приватній власності. Вони не належать жодній із навколишніх ОТГ, і це ускладнює процес боротьби із забудовниками.

Адже земля – приватна, і на ній вони можуть будувати, що захочуть. Втім, це лише теоретично. Бо на практиці, аби змінити цільове призначення 250 гектарів добірної орної землі, треба мати на це дуже серйозні підстави. Адже, як зауважила в коментарях одна з місцевих жительок, навколо Києва сила-силенна закинутих велетенських промислових об'єктів, які цілком можна було би пристосувати під крематорій, а колишні промислові майданчики біля них віддати під цвинтар і колумбарій. Але ж ні, комусь запраглося ховати мертвих у тій землі, яка могла би щедро годувати живих.

Крім того, ніхто не бачив висновків екологічної експертизи (та й зрештою чи була вона взагалі?) щодо стану ґрунтових вод  і повітря, які, звісно, зазнають змін через таке сусідство.

Про моральний стан тутешніх жителів, які по кілька десятків раз на день, рік за роком, проводжатимуть очима поховальні процесії, навіть говорити зайве.

А вишенькою на торті має стати, звісно ж, сусідство з міжнародним аеропортом. Здіймаючись у повітря над злітною смугою, пасажири поринатимуть у філософські роздуми про тлінність земного буття і про те, що всі вони колись повернуться на цю землю, аби спочити в ній навіки. Проте навряд чи в когось із них виникне бажання ще хоч раз пережити подібні емоції, споглядаючи з ілюмінатора надгробки і хрести.

Протест проти забудови вже вийшов за межі Facebook

Заклик до непокори, кинутий депутатами у соцмережі, був почутий громадою і не минув марно. У суботу, 26 вересня, люди із трьох ОТГ вийшли на поле, де сьогодні ще росте кукурудза, а вже завтра може розростатися місто мертвих. Люди вийшли, щоби на повен голос заявити свій протест. Вони не миритимуться із такою забудовою.

У людей накопичилось немало запитань до влади: як до центральної – Верховної Ради, що дала дозвіл на будівництво начебто військового кладовища,  так і до місцевих рад, які про все знали і мовчали.

Одне з них: чи насправді Верховна Рада могла дати дозвіл на створення військового кладовища на мільйон місць?  Вони що, мають намір ще стільки воювати, щоб убити мільйон бійців? Чи, може, хтось із високих можновладців теж кровно зацікавлений у такому прибутковому бізнесі, що не знає ані вихідних, ані свят?

А друге запитання до місцевих обраних: якщо знали, то чому мовчали, а не почали відразу бити на сполох?. Чи може їхня зацікавленість у прибутковому бізнесі має спільні корені та простягається аж від центру столиці сюди, до скромних кабінетиків бориспільских обранців і призначенців? Бо, якщо є спільна мета, то чом би не втілити її, поки громада мовчить?

Але громада вже не мовчатиме. Люди збирають підписи і подаватимуть заяви до прокуратури. Водночас готують запити до Кабінету міністрів, Верховної Ради, Офісу президента. Спустити все на гальмах забудовникам уже не вдасться.

Власне, ця ситуація, що склалася в Бориспільському районі, може стати своєрідним тестом для влади. Троє співзасновників "Стреліції" проти кількох багатотисячних громад навколишніх жителів. Кого почують у Києві?

Today.ua буде уважно стежити за розвитком подій і висвітлювати його. Подивимось, чия візьме.